баламут
11баламут — болтун, подстрекатель , укр., блр. баламут обманщик , баламутить смущать, мутить , укр. баламутити, блр. баламуцiць – то же, польск. baɫamącic, baɫamucic (последняя форма, по видимому, из укр. или блр.). Первая часть соответствует бала в балагур …
12Баламут — м. разг. 1. Тот, кто вносит беспорядок, раздор. 2. Подстрекатель, смутьян. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
13баламут — баламут, баламуты, баламута, баламутов, баламуту, баламутам, баламута, баламутов, баламутом, баламутами, баламуте, баламутах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …
14баламут — балам ут, а …
15баламут — (2 м); мн. баламу/ты, Р. баламу/тов …
16баламут — Юньсез, тәртипсез, тыйнаксыз кеше …
17баламут — а, ч. 1) Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. || Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. 2) Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні;… …
18баламут — а; м. [от монг. balamut шаловливый]. Разг. Человек, вносящий смятение, беспорядок, раздор куда л. ◁ Баламутка, и; мн. род. ток, дат. ткам; ж …
19БАЛАМУТ — (кроме основного значения) шулер, вносящий путаницу при игре в карты …
20баламут — подстрекатель к ссорам …